Читайте також

У новому числі газети ПОСТУП

Результати французьких виборів: Макрон і Ле Пен виходять у другий тур | Фарс імені Мартиненка  | Співачку Лоліту не впустили в Україну, висадивши з потяга: подробиці і коментарі сторін  | Україна проти Росії: як розуміти рішення суду в Гаазі  | Кінець сміттєвої блокади Львова: чи стане де-юре де-факто?  | Про вибори на Донбасі та інтеграцію ОРДЛО у Росію  | В Японії опублікували рекомендації на випадок ракетного удару КНДР  | Скрипка, гетто, російськомовний Аваков і його ''подруга'' Захарова  | Мілітарізація сучасної Японії як нова віха глобального протистояння на Далекому Сході  | Представлені перші результати пошуку позаземного життя  | Жіночі халати як улюблений елемент домашнього гардеробу  | Затримання Мартиненка. Виборам бути?  | "Срібний" Київ і "золотий" Донецьк  | У США поліцейський оштрафував себе на 300 доларів за швидку їзду 


Архів


Як подолати недостатність селену в раціоні? PDF Друк E-mail
Автор: Пітер Сурай   
18.06.2011 03:24

Селен є ключовим елементом антиоксидантного захисту організму і бере участь в регуляції основних процесів обміну речовин. Проте споживання цього елемента українцями становить лише близько 50% від норми. Давайте розглянемо детальніше причини і наслідки такої ситуації.

Чому не вистачає селену в продуктах харчування?

Селен міститься практично у всіх харчових продуктах, проте його концентрація в більшості з них вельми низька. Розглядаючи головні джерела селену в харчуванні, слід зазначити хлібобулочні вироби, яйця, м'ясо і  молоко.

У літературі пишуть про те, що високі рівні селену містяться в бразильських горішках. Але, з одного боку, їх споживання в Україні вельми обмежене, а з іншого боку, вони часто контаміновані як мікотоксинами, так і іншими шкідливими елементами.

Головною причиною низького вмісту селену в продуктах харчування є його низька доступність з грунтів. Річ у тому, що застосовуючи синтетичні добрива протягом багатьох років, фахівці із землеробства ввели в грунт значні кількості сірки і фосфору. Як виявилось, обидва ці елементи знижують доступність селену з грунтів. Таким чином, всі рослини, що виростають на таких грунтах, містять низький рівень селену. А низький вміст селену, наприклад, в пшениці призводить до того, що селену мало і в хлібобулочних виробах. З іншого боку, якщо пшениця, ячмінь і кукурудза, які є головними кормовими засобами для тваринництва, містять низький рівень селену, то яйця, м'ясо і молоко також будуть збіднені.

Іншою причиною низької доступності селену є окислення грунтів, яке також відбувається в процесі землеробства. З такої землі селен теж не засвоюється.

Світовий досвід

Здавалося б, одним з найпростіших рішень проблеми є додавання селену в грунт. Саме такий глобальний експеримент був поставлений у Фінляндії, де 25 років тому за рішенням уряду всі сільськогосподарські грунти почали обробляти селеном. При цьому було показано, що кількість селену в грунті істотна збільшилося і всі сільськогосподарські культури, вирощені на цих грунтах, містили підвищений рівень селену.

Проте, детальніший аналіз цього 25-річного експерименту показав, що в даному випадку  «віз поставили попереду коня». Річ у тому, що на той момент не було досить наукової інформації про те, як селен вплине на грунт, в який його додали. Так, виявилось, що лише 10% доданого селену, використовується грунтом, а решта частини залишається в ньому без користі. Відмінності в кількості сірки і фосфору, а також кислотності грунтів призвели до значної різноманітності в кількості селену, яка переносилася в кормові культури, що дуже ускладнювало  його нормування.

Але важливішим питанням, яке залишилося без відповіді, було питання про те, як впливає доданий в грунт селен на мікробну популяцію грунту. Адже відомо, що грунт є живим організмом, і порушення балансу може призвести до того, що він просто помре. Адже відомо, що селен в підвищених дозах може виявитися токсичним для мікроорганізмів. Таким чином, не дивлячись на певні успіхи в цьому питанні, фінський експеримент – це приклад того, як практика пішла попереду  науки і зараз ученим доводиться вирішувати нелегкі питання постфактум.

Другим шляхом вирішення селенової проблеми могла б бути добавка селену безпосередньо в продукти харчування. Так, добавка  селену в сіль дала можливість вирішити проблеми селенової недостатності у низці провінцій Китаю. Проте враховуючи високу токсичність селену і можливість його передозування з сіллю, така технологія не знайшла визнання в Європі.

Були також  спроби виробництва хлібобулочних виробів з пшениці з високим вмістом селену, але споживачі їх не прийняли. Так, мережа супермаркетів у Великобританії, що постачала на прилавки хліб, збагачений селеном, змушена була зняти його з виробництва, оскільки ніхто не хотів купувати дорожчий продукт.

Ще один варіант - використання різних препаратів селену у вигляді капсул або пігулок. Проте, лише незначна частина населення України використовує такі добавки, які до того ж є достатньо дорогим задоволенням. Крім того, більшість добавок селену заснована на неорганічній формі цього елемента, що не дозволяє повністю проявити весь його біологічний потенціал. Головна форма селену в продуктах харчування  – це амінокислота під назвою селенометіонін і саме ця форма селену найбільш оптимальна для людини.

В результаті вивчення складу продуктів харчування, учені встановили, що саме така форма цього елементу переважає в яйцях, м'ясі і молоці. І якщо включити селенометіонін в раціон тварин, то з'являється реальна можливість істотного збільшення концентрації селену в названих продуктах. Після того, як на ринку з'явилися дріжджі, збагачені селеном, в яких головною його формою є селенометіонін, технологія виробництва продуктів тваринництва, збагачених селеном, почала активно розвиватися.

Оптимальне рішення

Таким чином, учені довели можливість істотного збільшення концентрації селену в яйцях, м'ясі і молоці. При цьому стало зрозуміло, що вирішити селенову проблему можна без істотних змін у харчуванні людини. Тобто, наприклад, домогосподарка піде до того ж супермаркету, що і звичайно, купить той же набір продуктів, включаючи м'ясо, молоко і яйця, приготує їх таким же чином, як і раніше. Головною відмінністю буде тільки те, що її сім'я одержить необхідну кількість селену, не замислюючись про це.

Важливо і те, що яйця, м'ясо і молоко уживаються регулярно всіма верствами населення, що дає можливість забезпечення селеном всіх категорій людей.

З іншого боку, кількість селену, яка може поступати з цими збагаченими продуктами, достатньо стабільна і не перевищуватиме допустимі рівні споживання цього елемента. Тобто такий шлях забезпечення селеном вельми безпечний. Наприклад, з одним яйцем можна одержати до 30 мкг цього елемента, що дозволить практично збалансувати раціон українця щодо селену. Те ж саме дають і 100 г свинини, яловичини або м'яса птиці.

Більше того, слід мати на увазі, що підвищена концентрація цього елементу в раціоні людини вельми корисна. Так, доза селену, що показала в клінічних випробуваннях захисний ефект від раку, становить близько 300 мкг в день при мінімальній потребі людини в 60-75 мкг в день. Таким чином, навіть якщо людина вживатиме збагачену свинину, яловичину, птицю і питиме збагачене селеном молоко, вона не зможе перевищити його допустиму дозу (400 мкг на день), а лише наблизиться до заповітних 300 мкг на день, сприяючим підтримці здоров'я і захисту від хвороб.

Компанія Ландгут Україна придбала у британської компанії Feed-Food ліцензію на виробництво яєць і м'яса птиці з підвищеним рівнем природних антиоксидантів. При цьому з одним яйцем чи ж з 100 г курячого м'яса в організм доставляється близько 30 мкг селену. Оскільки в раціоні українців вже є, принаймні, 30 мкг цього елементу, то включивши в нього одне яйце чи ж 100 г м'яса, можна повністю вирішити проблему дефіциту. Враховуючи те, що з одним яйцем також доставляється більше 50% потреби у вітаміні Е, таке яйце по суті справи стає функціональним. Вказана технологія також дозволяє виробляти свинину, яловичину і молоко з підвищеним вмістом селену.

Виходячи з вищесказаного, можна укласти, що виробництво яєць, свинини, яловичини і молока з підвищеним вмістом селену є глобальним рішенням проблеми селенової недостатності в Україні і в інших країнах світу.


Автор: Пітер Сурай, професор фізіології людини і  біохімії харчування Шотландського с-х. коледжу, Університету Глазго (Великобританія), Сумського національного аграрного університету, Одеської Академії харчових технологій.